1. Словник української мови у 20 томах

зерниця

ЗЕРНИ́ЦЯ, і, ж., розм.

Плодове дерево, яке виросло з зернини, а не з живця; дичка.

Тремтить під вітром молоденька зерниця в дикому саду (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зерниця — зерни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. зерниця — -і, ж., зах. Плодове дерево, що виросло із зернини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зерниця — Зерни́ця, -ці ж. Плодовое дерево, выросшее изъ зерна (а не посадкой). Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка