зимаза
ЗИМА́ЗА, и, ж., спец.
Сукупність ферментів спиртового бродіння, що їх виділяють дріжджі.
Зимаза спричиняє розпад вуглеводів на спирт і вуглець та сприяє перетворенню цукру в спирт (з наук. літ.);
Уперше зимазу було виділено з клітин дріжджів у 1897 р. (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me