зимаза

ЗИМА́ЗА, и, ж., спец.

Сукупність ферментів спиртового бродіння, що їх виділяють дріжджі.

Зимаза спричиняє розпад вуглеводів на спирт і вуглець та сприяє перетворенню цукру в спирт (з наук. літ.);

Уперше зимазу було виділено з клітин дріжджів у 1897 р. (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me