злободенно
ЗЛОБОДЕ́ННО.
Присл. до злободе́нний.
Зведення мистецтва тільки до злободенно суспільницької [громадянської] ролі суперечить його суті й, очевидно, обнижує його вартість (Б.-І. Антонич);
Інна Волосевич зуміла оповісти “Про хлопчика” не просто хвацько, а, направду, злободенно, зіткнувши свого героя з цілою низкою викликів, з якими щодня, виходячи з дому, стикаються сучасні маленькі хлопчики (І. Андрусяк);
Завжди злободенно сприймаються слова Михайла Грушевського, що справжній історик України мусить бути надзвичайно багатогранним, ледве чи не універсальним у використанні джерел та літератури (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me