злоокий
ЗЛОО́КИЙ, а, е.
Зі злими очима.
Коли минув Рамазан і мусульмани різали баранів на Байрам, привів [татарин] на святковий обід жінку у білому фередже – злооку туркеню (Р. Іваничук);
// у знач. ім. злоо́кий, кого, ч. Той, у кого злі очі.
Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його, бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me