злоточолий
ЗЛОТОЧО́ЛИЙ, а, е, поет.
Те саме, що золоточо́лий.
Шепоче щось горох квасолі, гарячий день вітає птах, і соняшники злоточолі поважно хиляться в вітрах (В. Сосюра);
– Веселко, веселко, чи маєш свого Києва? – А мій Київ – то хмара злоточола і перлистий дощик. – Веселко, веселко, чи маєш свого Дніпра? – А мій Дніпро на сивім коні під золоті мости в'їжджає (І. Калинець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злоточолий — злоточо́лий прикметник поет. Орфографічний словник української мови
- злоточолий — -а, -е, поет. Який має обрамлення золотистого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злоточолий — ЗЛОТОЧО́ЛИЙ, а, е, поет. Який має обрамлення золотистого кольору. Шепоче щось горох квасолі, гарячий день вітає птах, і соняшники злоточолі поважно хиляться в вітрах (Сос., Зел. світ, 1949, 138). Словник української мови в 11 томах