злочестя
ЗЛОЧЕ́СТЯ, я, с., рел.-церк., заст.
Те саме, що нече́стя.
– А зараз, як каже отець Памва [Памво] Беринда, повівають на нас вітри злочестя і терпимо ми великі скорботи і утиски (З. Тулуб);
Усіх вірних від єретичного злочестя неушкодженими Господь зберігає (з рел.-церк. літ.);
– У тій страшній атмосфері війни думка в мене була одна, що Бог, який створив наш світ, переможе це злочестя (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me