злучення
ЗЛУ́ЧЕННЯ, я, с.
1. заст., зах. Дія за знач. злучи́ти 1 і злучи́тися 1.
– Ця мелодія – це вона. Це вона, ця жінка, яку я тут так несподівано зустрів, кохання до якої визначило злучення цієї музичної теми (В. Домонтович);
Аналіз документальних матеріалів свідчить про те, що на місцях абсолютна більшість народних зборів ухвалювала рішення про злучення Закарпаття з Україною (з наук. літ.).
2. Дія за знач. злучи́ти 2 і злучи́тися 2.
Злучення кролів організовують тільки в клітках самців (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me