змисел

ЗМИ́СЕЛ, слу, ч., діал.

Почуття; відчуття.

Все те разом заворушило змисли й ум падишаха та скристалізувалося в нім в одно-одиноке, міцне не то почування, не то думку: “Вона повинна бути моя жінка!..” (О. Назарук);

Такі змисли бувають тонші й глибші від голого логічного міркування, в основі якого – раціональна схема (Валерій Шевчук);

Оленка спитала була насмішкувато: чого це ти сіпаєшся? – тим остаточно зміцнивши її глуху підозру, не підозру навіть, а радше змисел, як у молодого звіра (О. Забужко).