знуджено

ЗНУ́ДЖЕНО.

Присл. до зну́джений 2.

Володимир Ізотович деколи знуджено перекинеться словом із Семком (О. Гончар);

– Ну от, – мляво-знуджено сказав Хомський, – а ти казала “не треба” (Ю. Андрухович);

Вона .. нечутно спускається сходами, заходить на кухню, ввічливо посміхається, або грайливо посміхається, або знуджено посміхається, або не посміхається, але киває (С. Андрухович);

* Образно. Вечір знуджено опускається на неохайні купки опалого листя, підганяє нас до трамвайної зупинки холодними поштовхами в спину (Н. Сняданко).