знікчемлювати
ЗНІКЧЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНІКЧЕ́МИТИ, млю, миш, док., кого, що, розм.
Робити нікчемним.
Хоч би як вона [радянська влада] того “человека” знікчемлювала, як би його не принижувала, а в нього все була ілюзія, що він звучить гордо (Л. Костенко);
Тепер намагаються розтлити народ ізсередини, знікчемити його душу. Політика антиморалі й розбещеності в Україні призвела до руйнування сім'ї як осередку нації (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me