зоб

ЗОБ, а, ч.

1. Розширена нижня частина стравоходу, у якій тимчасово перебуває та попередньо перетравлюється їжа (перев. у птахів, комах, молюсків); воло (у 1 знач.).

Качиного зоба не нагодуєш, а панської кишені не наповниш (прислів'я);

Травна система молюска починається ротом на нижньому боці переднього кінця голови. У глотку відкриваються слинні залози, за ними розміщений стравохід, який у деяких молюсків утворює розширення – зоб (з навч. літ.).

2. вет., мед. Стійке збільшення щитоподібної залози при базедовій хворобі; воло (у 3 знач.).

Зоб може супроводжуватися зміною функціональної активності щитоподібної залози (з наук. літ.);

Знову перон, дядько з розпухлим зобом (Є. Пашковський).

△ (1) Ендемі́чний зоб, вет., мед. – захворювання щитоподібної залози, характерне для певної місцевості, що розвивається за недостатньої кількості йоду в ґрунті, воді та харчових продуктах.

Причиною ендемічного зобу в новонароджених телят є несприятлива біогеохімічна й екологічна ситуація, що характеризується дефіцитом у ґрунті фізіологічних синергістів йоду (кобальту, цинку, міді), підвищеним гамма-фоном, наявністю в ґрунті та воді надлишку антагоністів йоду (фтору, свинцю, фосфатів) (з наук. літ.);

У тих регіонах, де в ґрунті знижений вміст йоду і з їжею йод надходить у малих кількостях (менше 100 мкг/добу), у людей часто розвивається зоб – розростання тканини щитоподібної залози, тобто компенсаторне її збільшення. Це захворювання називається ендемічним зобом (з навч. літ.);

(2) Споради́чний зоб, вет., мед. – захворювання щитоподібної залози, не характерне для певної місцевості.

На відміну від ендемічного, спорадичний зоб виникає в осіб, що мешкають поза ендемічними районами. Клінічні прояви спорадичного зоба залежать від характеру патоморфологічних змін у щитоподібній залозі – її розмірів і функціонального стану (з наук. літ.).