зручненький

ЗРУЧНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.

Пестл. до зру́чни́й 1; досить зручний (у 1 знач.).

Було собі двоє мишенят. Одного разу вони знайшли велетенську головку сиру, прогризли в ній тунель і всередині влаштували собі зручненьку нірку (С. Андрухович);

Як незручно почуватимуть себе “обдаровані хлопчики”, що шукають собі зручненького, з грошиками, затишку в українській літературі (О. Гончар).