зрячість
ЗРЯ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. зря́чий 1.
– Сама чула і вам кажу: прозрів [син княжий]. – Може, баяни [знахарі] повернули йому зрячість? (Д. Міщенко);
У міфологічному світогляді світло символізує зрячість і правду. А темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me