1. Словник української мови у 20 томах

зрушуваний

ЗРУ́ШУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до зру́шувати 1, 2, 4.

Ключ не входить до замка, замок заржавів, не слухає ключа, гарчить, двері не подаються, скриплять завіси, не зрушувані здавна, – насилу відчинила й увійшла (Б. Лепкий);

Зрушені з насиджених місць безробіттям, люди намагалися знайти собі нове пристанище (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрушуваний — зру́шуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зрушуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до зрушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови