зсіріти

ЗСІРІ́ТИ, і́ю, і́єш.

Док. до сірі́ти 1, 3.

Степ зсірів, стало оддалеки [віддалеки] видно кожен горбок, кожен ожеред, а що вже казати про хутір (Ю. Мушкетик);

Місто за ніч зсіріло, зблякло (із журн.);

Зсірів [Костянтин] на виду, постарів одразу, зійшла з нього відразу врода, пропало молодецтво (П. Загребельний).