зубатка
ЗУБА́ТКА, и, ж.
Промислова морська хижа риба ряду окунеподібних із міцними, гострими зубами.
До лускатих риб належать судак, лящ, кета, лин, сріблястий хек, морський окунь та iн.; до риб без луски – минь, вугор, сом; зубатка, навага – з дрiбною лускою (з наук.-попул. літ.);
Морську рибу з різким специфічним запахом і смаком (камбалу, зубатку, тріску, палтус та ін.) бажано готувати зі спеціями (з навч. літ.);
Для тушкування в томатному соусі використовують трiску, окуня, сазана, зубатку, минтая, льодяну рибу (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубатка — зуба́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови