зубатка

ЗУБА́ТКА, и, ж.

Промислова морська хижа риба ряду окунеподібних із міцними, гострими зубами.

До лускатих риб належать судак, лящ, кета, лин, сріблястий хек, морський окунь та iн.; до риб без луски – минь, вугор, сом; зубатка, навага – з дрiбною лускою (з наук.-попул. літ.);

Морську рибу з різким специфічним запахом і смаком (камбалу, зубатку, тріску, палтус та ін.) бажано готувати зі спеціями (з навч. літ.);

Для тушкування в томатному соусі використовують трiску, окуня, сазана, зубатку, минтая, льодяну рибу (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубатка — зуба́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови