зубниця
ЗУБНИ́ЦЯ, і, ж.
Рід багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих.
У пазухах верхніх листків і в суцвітті зубниці бульбистої містяться блискучі чорні бульбочки – цибулинки (з наук. літ.);
Зубниця залозиста зацвітає у квітні, поки в лісі ще достатньо світла й вологи (з наук.-попул. літ.);
Зубниця бульбиста росте в тінистих вологих широколистих лісах, має перисто-розсічені листки і блідо-лілові квітки (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me