зубниця

ЗУБНИ́ЦЯ, і, ж.

Рід багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих.

У пазухах верхніх листків і в суцвітті зубниці бульбистої містяться блискучі чорні бульбочки – цибулинки (з наук. літ.);

Зубниця залозиста зацвітає у квітні, поки в лісі ще достатньо світла й вологи (з наук.-попул. літ.);

Зубниця бульбиста росте в тінистих вологих широколистих лісах, має перисто-розсічені листки і блідо-лілові квітки (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me