зуболікарський
ЗУБОЛІ́КАРСЬКИЙ, а, е.
Признач. для лікування зубів (див. зуб 1).
Підбіг [Винахідник] до машини, яка стояла посеред естради, скинув з неї запону. Це було щось схоже на гібрид зуболікарського крісла з кабіною індивідуального душу (М. Дашкієв);
Сергій подумав, що в цього дідугана повипадали всі зуби ще до того, як було винайдено зуболікарську бормашину, й про себе засміявся (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зуболікарський — зуболі́карський прикметник Орфографічний словник української мови
- зуболікарський — -а, -е. Який призначений, використовується для лікування зубів. Зуболікарські пасти — лікарські засоби у вигляді паст, що застосовуються в стоматології при лікуванні зубів. Великий тлумачний словник сучасної мови