1. Словник української мови у 20 томах

зумисний

ЗУМИ́СНИЙ, а, е.

Те саме, що навми́сний.

Багато дечого стерпів він на своєму віку; не раз доводилось йому змовчувати, але нечесності, нахабної неправди, зумисної нещирості й фальші він не міг стерпіти (І. Нечуй-Левицький);

– Хто не знає, пані, вашого доброго імені. Балачка наша, коли хочете, духовна, і її не треба приймати як зумисну (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зумисний — зуми́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зумисний — Навмисний, умисний; (із злим наміром) зловмисний. Словник синонімів Караванського
  3. зумисний — -а, -е, діал. Навмисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зумисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
  5. зумисний — Зуми́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)