зусебіч

ЗУСЕБІ́Ч, присл.

Те саме, що зусі́біч.

Раптом збагнув він сутність нетлінно-слухняну, коли зусебіч їх [літери] пильніше оглянув (П. Мовчан);

Зусебіч селище було обнесене цегляною огорожею з колючим дротом, і я втямив, що мешкають у цій місцині тяжко заможні люди (Л. Кононович).