зцілювати

ЗЦІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, ЗЦІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЦІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., кого, що.

Позбавляти хвороби, недуги, робити здоровим кого-небудь; виліковувати.

– Учителю, про тебе йде велика слава в довкіллі: ти зцілюєш недужих.., ти проповідуєш Царство Небесне (О. Бердник);

[Йоганна:] Було б і гріх покинути його! То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка);

Він готовий був власним життям поділитися з другом в цю мить, щоб тільки зцілити Сашка від недуги (О. Гончар);

* Образно. Дощі ті, надто ранні, змивають сніги, а з снігами й бруд, зцілюють землю після лютої зими і, зцілюючи, повертають її до життя (Д. Міщенко);

Сніг, на якому лежала, зцілював її, освіжав (Є. Гуцало);

// Загоювати (рани, тіло, душу і т. ін.).

Проповіді Мураха-баби зцілювали його підупалий дух (Р. Іваничук);

Бачура стояв, вдихав запахи вечірнього степу, бачив перед собою кущик горицвіту, вдивлявся у нього, ніби міг прочитати там щось таке, що може зцілити його душу (М. Чабанівський).