зігнорувати
ЗІГНОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що.
Док. до ігнорува́ти.
Вона нервувалася, що дівчина, котру вона раз на все бажала зігнорувати в своїм житті, тішилася, мов наперекір (О. Кобилянська);
Він ні за чим не шкодував і нічого не жалів, – він лише хотів умерти гордо, хотів зневажити, зігнорувати вбивців [вбивць] своїм презирством (І. Багряний);
Традиція є традиція. Було б зовсім незрозуміло, якби два парубки зігнорували її (О. Шугай).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зігнорувати — зігнорува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зігнорувати — -ую, -уєш. Док. до ігнорувати. || Проігнорувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зігнорувати — НЕ́ХТУВАТИ кого, що і ким, чим (ставитися до кого-, чого-небудь без уваги та без поваги, не зважати на когось, щось), ТРЕТИ́РУВАТИ кого, що, книжн., НЕХА́ЯТИ кого, що, розм. Словник синонімів української мови