зімітувати
ЗІМІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що.
Док. до імітува́ти 1, 2.
У квартирі нареченої зімітували голосне весілля. Щоб чули сусіди і перехожі (В. Дрозд);
Він загрюкав у двері, але не закричав – в цьому місці я зімітував його не зовсім точно (Валерій Шевчук);
Кинувши весла, мій рибалка зімітував постріл долонями (Є. Пашковський);
– Мабуть, так і було, – мовила Маріка і, подумки зімітувавши гудіння літака, надіслала звуковий образ Стоїчкову (О. Авраменко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зімітувати — зімітува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зімітувати — -ую, -уєш. Док. до імітувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зімітувати — НАСЛІ́ДУВАТИ кого, що (перейнявши, засвоївши, зображати, виражати з можливою точністю чиї-небудь дії, рухи, звуки тощо або ознаки, особливості чого-небудь); КОПІЮВА́ТИ (наслідувати з максимальною точністю, у всьому); ІМІТУВА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови