зіничка
ЗІНИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до зіни́ця.
Пішов я раз до нього і перестрінув на дорозі двох мисливців з Києва: один чорнявенький, аж прикипілий біля очей, а другий – з лисиною і веселими зіничками (В. Барка);
Зі зміною кута спостереження зіничка комахи змінює положення всередині очей (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me