зіничка

ЗІНИ́ЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до зіни́ця.

Пішов я раз до нього і перестрінув на дорозі двох мисливців з Києва: один чорнявенький, аж прикипілий біля очей, а другий – з лисиною і веселими зіничками (В. Барка);

Зі зміною кута спостереження зіничка комахи змінює положення всередині очей (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me