кабаняка

КАБАНЯ́КА, и, ч., розм.

Збільш. до каба́н.

– Ні, на зайця полювати, То діло погане. Якби піти на вовчиська Чи на кабаняку, Щоб набратися самому Страху-переляку (П. Глазовий);

– Отож у дядьків спини – як ночви, шиї – хоч обіддя гни, а в сажу, коли не мотоцикл, то кабаняка, як глобальна ракета (А. Крижанівський).