кадь

КАДЬ, і, ж., заст.

Те саме, що ка́діб.

Гості київські й заморські підходили до нього [Волоса] й складали своє дання: хто живого півня, хто хутро, жбан меду, кадь ячменю чи проса (С. Скляренко);

Князь був на торговищі, скаржились-бо йому новгородці, що купці захожі луплять по три шкури за все і вже за кадь жита правлять по п'ять гривен [гривень] (П. Загребельний);

Рік і добра кадь золота, награбованого ще графом у тих-таки римлян, пішли на втвердження [утвердження] Гунтера в графському титулі (І. Білик).