каді
КА́ДІ, невідм., ч.
У мусульманських країнах – суддя, який здійснює судочинство на основі шаріату.
Шаріат дозволяв жебрати старим, бідним, сліпим, паралічним. Каді Стамбула призначав головного поводиря жебраків (П. Загребельний);
Почали [воїни] вимагати від мене присяги на Корані. Я ж виявив силу духу і сказав, що присягнуся лише в присутності каді й сторонніх свідків (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каді — ка́ді іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- каді — невідм., ч. Духовна особа в мусульман, яка здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату) і місцевого звичаєвого права (адату). Великий тлумачний словник сучасної мови
- каді — ка́ді (араб. – суддя) духовна особа в мусульман, яка здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату) і місцевого звичаєвого права (адату). Інші назви – казі, казій. Словник іншомовних слів Мельничука
- каді — Мусульманський суддя, який виносить вироки на підставі ісламського та звичаєвого місцевого права. Універсальний словник-енциклопедія