каменебетон
КАМЕНЕБЕТО́Н, у, ч.
Будівельний матеріал на основі бетону, до якого додано подрібнене каміння.
При укладанні каменебетону опалубка не повинна містити внутрішніх кріплень і має бути розрахована на тиск, що на 15 % перевищує тиск звичайної бетонної суміші (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каменебетон — каменебето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови