каменебетон

КАМЕНЕБЕТО́Н, у, ч.

Будівельний матеріал на основі бетону, до якого додано подрібнене каміння.

При укладанні каменебетону опалубка не повинна містити внутрішніх кріплень і має бути розрахована на тиск, що на 15 % перевищує тиск звичайної бетонної суміші (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каменебетон — каменебето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови