камени
КАМЕ́НИ, е́н, мн. (одн. каме́на, и, ж.).
У давньоримській міфології – німфи джерела, наділені даром пророцтва й ототожнені з грецькими музами.
Лиш краса була тоді священна, Не цурався й бог ніяких втіх, Де цнотливі Грація й Камена Упокорювали всіх (М. Лукаш, пер. з тв. Ф. Шиллера);
Головною серед камен була Кармента (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me