камени

КАМЕ́НИ, е́н, мн. (одн. каме́на, и, ж.).

У давньоримській міфології – німфи джерела, наділені даром пророцтва й ототожнені з грецькими музами.

Лиш краса була тоді священна, Не цурався й бог ніяких втіх, Де цнотливі Грація й Камена Упокорювали всіх (М. Лукаш, пер. з тв. Ф. Шиллера);

Головною серед камен була Кармента (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камени — камен, мн. У давньоримській міфології – богині, покровительки наук і мистецтв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. камени — каме́ни (лат. Camenae) у давньоримській міфології богині, покровительки наук і мистецтв. У давніх греків – музи. Словник іншомовних слів Мельничука