каменований

КАМЕНО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до каменува́ти.

Повернувшись в Юдею, святий апостол Матвій прийняв страждання за Христа, будучи спочатку каменованим, а потім обезглавленим (з рел.-церк. літ.);

Слова матері тягарем лягали на серце Христі. Як тепер їй, каменованій не лише односельчанами, а й рідними батьками, жити серед людей? (із журн.);

// камено́вано, безос. пред.

Було з ним [князем] точнісінько, як з апостолом Павлом: “Тричі киями бито мене, а один раз каменовано” (П. Загребельний).