каменотес

КАМЕНОТЕ́С, а, ч.

Те саме, що каменя́р 1, 2.

І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловік носіїв та вісімдесят тисяч чоловік каменотесів у горах, а керівників над ними три тисячі й шість сотень (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Радо приїжджали [до Києва] .. каменотеси, маляри, яким у злиденному Константинополі не було роботи, – князь Володимир знаходив для них діло (С. Скляренко);

На хуторі каменотеси вікували, відтоді по обійстях трава від кам'яного засіву в'яне, на покрівлі для лжепророків тесали породу (Є. Пашковський).