канюля

КАНЮ́ЛЯ, і, ж., мед.

Порожниста трубка з тупим кінцем для введення в організм людини або тварини лікувальних речовин, видалення рідини із порожнин тіла, а також для анатомічних досліджень.

Канюлі виготовляють з металу, скла або пластмаси (з наук. літ.);

Найчастіше канюлі застосовують при внутрішньовенних ін'єкціях для введення препаратів безпосередньо в кровообіг (з наук.-попул. літ.);

Канюлі можуть вийматися безпосередньо після завершення процедури або за клінічної необхідності залишатися в тілі пацієнта протягом довгого часу для забезпечення швидкого доступу до органа чи порожнини (із журн.).