карбунок

КАРБУ́НОК, у, ч., поет.

Те саме, що карб 3.

Де ж це було? На якому роз'їзді?.. Забуто. Та не забуто: у небо вростаючи круто, В благословенні тополею зведений перст... Дав їй імення (нема без імення добра!). Світить у пам'яті знаком живого карбунку. Прагну до неї, немов до межі відрахунку, Щоб не згубити дороги до осі Дніпра (Б. Олійник).