1. Словник української мови у 20 томах

картуз

КАРТУ́З, а́, ч.

Те саме, що кашке́т.

– А шкода, добрий картуз та передраний козирок, – додав він, розглядаючи (Панас Мирний);

Батько стоїть без картуза серед двору: гранчаста, загоріла шия, а сінину з чуба вітер висмикнув (Г. Косинка);

Картуз ще місяць тому був новісінький, козирок блищав, мов дзеркальце (О. Донченко);

Тимко, у новому сіренькому костюмчикові, штани навипуск поверх чобіт, картуз на кучерях, стоїть, понуривши голову, прощається з рідними (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картуз — карту́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. картуз — Кашкет, кашкетка; (кепі) кепка, р. кепа. Словник синонімів Караванського
  3. картуз — -а, ч. Те саме, що кашкет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. картуз — Кашкет, див. фуражка Словник чужослів Павло Штепа
  5. картуз — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови
  6. картуз — КАРТУ́З, а́, ч. Те саме, що кашке́т. — А шкода, добрий картуз та передраний козирок,— додав він, розглядаючи (Мирний, І, 1954, 312); Картуз ще місяць тому був новісінький, козирок блищав, мов дзеркальце (Донч., V, 1957, 7). Словник української мови в 11 томах