картярський
КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ка́рта 2.
У Потоцького була велика картярська гра (З. Тулуб);
Картярська колода;
// Пов'язаний із грою в карти.
– От і познайомились! Оце поспішав віддати борг картярський (Ю. Логвин);
// Признач. для гри в карти.
Над зеленим сукном картярського столика літали валети, дами, тузи всіх чотирьох мастей (О. Іваненко);
З часом прийшло ще кілька членів клубу, та однаково, коли сідали за картярський стіл, усіх було не більше тринадцяти (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).
2. Прикм. до картя́р.
Гучні картярські вигуки і вибухи дурного реготу тривали аж до третіх півнів (І. Волошин);
Згодом картярські навички викликають бажання використовувати це знання для особистої вигоди (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- картярський — картя́рський прикметник Орфографічний словник української мови
- картярський — -а, -е. 1》 Прикм. до карта 2). || Пов'язаний із грою в карти. Картярський борг. || Признач. для гри в карти. 2》 Прикм. до картяр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- картярський — Картя́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- картярський — КАРТЯ́РСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до ка́рта 2. У Потоцького була велика картярська гра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 275); Картярська колода; // Пов’язаний із грою в карти. Картярський борг; // Признач. для гри в карти. Словник української мови в 11 томах