катехит
КАТЕХИ́Т, а, ч., рел.-церк.
Особа, що навчає основ християнського віровчення, катехизує.
Їмость саме задля Галі запросила катехита на храм (Л. Мартович);
Увесь цей історичний матеріал подавав нам катехит не у формі викладів, а принагідно як спомини із давніх часів (Б. Лепкий);
Коли о. катехит Торонський ввійшов до класу, там стояв такий гамір, що ніхто не помітив його появи (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- катехит — Катехи́т: — викладач релігійних дисциплін [26;39;41] — вчитель релігії, так званий законовчитель, звичайно — піп [47;IV] — піп, учитель релігії в австрійській школі; [VI] — учитель релігії і школі; [VII] Словник з творів Івана Франка
- катехит — катехи́т іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- катехит — Особа, що навчає основ християнського віровчення, катехизує Словник церковно-обрядової термінології
- катехит — -а, ч., заст. Учитель закону Божого (законовчитель), перев. священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- катехит — Віровчитель Словник чужослів Павло Штепа
- катехит — КАТЕХИ́Т, а, ч., заст. Учитель закону божого (законовчитель), звичайно священик. Коли о. катехит Торонський ввійшов до класу, там стояв такий гамір, що ніхто не помітив його появи (Кол., Терен.., 1959, 43). Словник української мови в 11 томах