кахи
КАХИ́, КАХИ́-КАХИ́, виг.
1. Звук, що утворюється під час кашлю.
– Ох! здорові! – сказала Оришка. – Уже мені оцей кашель клятий допік... кахи! кахи! ох! (Панас Мирний);
– Кахи, кахи! – закашляє Асен, бо важко йому в тумані дихати (Григір Тютюнник).
2. розм. Уживається як присудок за знач. кахи́кати, кахи́кнути.
[Недобитий (підспівує):] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода, Ой ти старий: кахи-кахи... Я молода: хи-хи, хи-хи!.. (М. Кропивницький);
Вчила нас доброї душі старенька вчителька, .. що весь час закутувалася в теплу хустку і все кахи! кахи! Усе кахикала... (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кахи — кахи́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- кахи — кахи-кахи, виг. 1》 Звук під час кашлю. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. кахикати, кахикнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кахи — КАХИ́, КАХИ́-КАХИ́, виг. 1. Звук під час кашлю. — Ох! здорові! — сказала Оришка.— Уже мені оцей кашель клятий допік… кахи! кахи! ох! (Мирний, І, 1954, 237). 2. розм. Уживається як присудок за знач. кахи́кати, кахи́кнути. Словник української мови в 11 томах
- кахи — Кахи́ меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! н. п. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165. Словник української мови Грінченка