кахикання
КАХИ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. кахи́кати і звуки, утворювані цією дією.
Тільки доносилося глухе кахикання (Панас Мирний);
Їхня розмова точиться пошепки, і, як неспокійні бризки, перериває її раптом то кахикання агронома, то хрипкий сміх Кукси (О. Донченко);
З відчинених дверей почулося кахикання, на порозі з'явилася похилена постать в полотняній сорочці та штанях (О. Бердник);
Коли в такі хвилини прочинялися двері до його кабінету, Клавдій Миколайович уже не реагував ні на протяги, ні на скрипи, ні на будь-яке кахикання (О. Чорногуз).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кахикання — кахи́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кахикання — -я, с. Дія за знач. кахикати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кахикання — КАХИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кахи́кати та звуки, утворювані цією дією. Тільки доносилося глухе кахикання (Мирний, III, 1954, 194); Їхня розмова точиться пошепки, і, як неспокійні бризки, перериває її раптом то кахикання агронома, то хрипкий сміх Кукси (Донч., І, 1956, 69). Словник української мови в 11 томах