кахлина

КАХЛИ́НА, и, ж., розм.

Одна плитка кахлів; кахель, кахля.

Василь Iванович вiдмахнувся вiд погроз i прикипiв до кахлини з качкою (М. Стельмах);

У Музеї історії Києва його зацікавили старий годинник із зозулею, бісерна вишивка, пічні кахлини, унікальний шаховий столик (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me