кашляння
КА́ШЛЯННЯ, я, с.
Дія за знач. ка́шляти і звуки, утворювані цією дією.
За сценою чути стук кроків і голосне кашляння (І. Франко);
Перед ґанком чути було тупоти, кашляння і притишені голоси (Б. Лепкий);
Лунко котиться дражливий погук – авторове кашляння (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кашляння — ка́шляння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кашляння — -я, с. Дія за знач. кашляти та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кашляння — КА́ШЛЯННЯ, я, с. Дія за знач. ка́шляти та звуки, утворювані цією дією. За сценою чути стук кроків і голосне кашляння (Фр., IX, 1952, 356); Лунко котиться дражливий погук — авторове кашляння (Кач., II, 1958, 89). Словник української мови в 11 томах