1. Словник української мови у 20 томах

кашлянути

КАШЛЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до ка́шляти.

Він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати (М. Коцюбинський);

Кашлянути заставить [лікар], повітря у груди набрати (Я. Шпорта);

Ми все ще вичікуємо, ніби завмерли, навіть ніхто не чхне, не кашляне... (Є. Доломан);

Надворі тільки-но розвидняється, село поволі прокидається: то брязне відро коло криниці, то півень кукурікне, то хтось кашляне (Г. Тарасюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кашлянути — кашляну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кашлянути — див. кашляти Словник синонімів Вусика
  3. кашлянути — -ну, -неш, док. Однокр. до кашляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кашлянути — КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док. Словник синонімів української мови
  5. кашлянути — КАШЛЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до ка́шляти. Він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати (Коцюб., II, 1955, 81); Кашлянути заставить [лікар], повітря у груди набрати (Шпорта, Запоріжці, 1952, 27). Словник української мови в 11 томах