квартет

КВАРТЕ́Т, у, ч.

1. Музичний твір для чотирьох виконавців.

Всі стають довкола і співають квартет (І. Франко);

Музики італійського квартету чесно відробляли золоті червінці з намісницької скарбниці, граючи солодкаві квартети (Д. Білий);

Перші спроби компонувати почав Січинський ще за часів гімназіальних: то були невеличкі хоральні квартети, гармонізації народних пісень (з навч. літ.).

2. Група виконавців (музикантів або співаків) із чотирьох осіб.

Нечипоренко слухав до того багато прославлених квартетів, секстетів, був присутній на концертах, де виступали так звані унісони, але таке він бачив уперше (П. Загребельний);

На стінах зашипіли потужні стереоколонки, потім з них полинули хрипкі голоси модного скандинавського квартету, володаря кількох золотих платівок (В. Шкляр);

У круглій залі миролюбно палав камін, офіціанти розносили напої, грав квартет дримбарів (І. Роздобудько);

Серед камерних ансамблів найпоширеніший струнний квартет (дві скрипки, альт, віолончель) (з наук. літ.).

3. Група з чотирьох людей, які виконують разом певну роботу, завдання і т. ін.

Ще є у нас в гостях два чужі хлопчики, тії вже складають тріо з Микосем або, краще сказати, квартет, бо й Дора від них не відступає (Леся Українка);

Екіпаж [танка] діє злагоджено, чітко, впевнено, як високопрофесійний квартет (Є. Доломан).

4. спорт. Група з чотирьох команд, які за результатами попередніх змагань продовжують визначати переможця.

За підсумками поєдинків чвертьфіналів Ліги Європи УЕФА визначився квартет футбольних команд, які продовжать боротьбу за почесний трофей (із журн.);

На гандбольний чемпіонат Європи виходять дві кращі команди квартету (з газ.).