квецяти

КВЕ́ЦЯТИ, яю, яєш, недок., розм.

Мазати, фарбувати щось; наносити на що-небудь шар чогось рідкого (перев. недбало).

Довгенько квецяли [учні маляра] щітками мовчки. Потім Федот оглянувся, чи хтось не ходить близько, й промовив пошепки: – Той вірш, який читав недавно Іван Кіндратович, – про декабристів (Василь Шевчук);

– А скажи мені, юначе, чи доводилося тобі коли-небудь фарбами малювати? Не в школі, на уроках ми всі щось там квецяли (П. Запаренко).