1. Словник української мови у 20 томах

квестія

КВЕ́СТІЯ, ї, ж.

1. Проблема; питання.

Боячись наразитися на Ваш гнів, я не буду дальше розмазувати сеї квестії (І. Франко);

Але донедавна була хоть [хоча б] одна партія межи поляками, котра в сій квестії [польсько-руській] висказувалася [висловлювалася] справедливо (В. Стефаник);

– Що вам, мамо, сьогодні? – спитав я. – Несу цвіти, то й несу. Чи варто з цього робити квестію? (О. Кобилянська).

2. заст. Допит.

Дати б цього чауса [чауша] на квестію, допитати червоним залізом: звідки приїхав і де взяв ханську печатку? (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квестія — Кве́стія: — питання [45;XIX] Уваги над пастирським посланієм митрополита А. Шептицького „О квестії соціальній [XIX] — питання, проблема [46-1;46-2;48;49;IV] — питання, справа [42] Словник з творів Івана Франка
  2. квестія — кве́стія іменник жіночого роду питання діал. Орфографічний словник української мови
  3. квестія — Кве́стія, кве́стия. Проблемне питання, справа, яка потребує обговорення й розв’язання. Найважливішою задачею парляменту є квестія буджетова і питане про визиск праці рільника з сторони великого капіталу (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. квестія — г., проблема, питання. Словник синонімів Караванського
  5. квестія — -ї, ж., зах. Проблема; питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. квестія — Запит, питання Словник чужослів Павло Штепа
  7. квестія — кве́стія питання (ср, ст): Во́йна – це тільки квестія часу (Авторка); Ціла квестія оберталася довкола Свєнціцької, що вже була засуджена (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. квестія — Питання, страта Словник застарілих та маловживаних слів
  9. квестія — ПИТА́ННЯ яке, про кого-що (те, що вимагає уваги, обговорення, розв'язання тощо), КВЕ́СТІЯ яка, книжн., ПРОБЛЕ́МА яка, чого (складне). Дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв'язки "Слова" з народнопоетичною творчістю (М. Словник синонімів української мови
  10. квестія — Кве́стія, -тії, -тією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. квестія — КВЕ́СТІЯ, ї, ж., зах. Проблема; питання. Але донедавна була хоть одна партія межи поляками, котра в сій квестії [польсько-руській] висказувалася справедливо (Стеф., III, 1954,106); — Що вам, мамо, сьогодні?— спитав я. — Несу цвіти, то й несу. Чи варто з цього робити квестію? (Коб., III, 1956, 30). Словник української мови в 11 томах