1. Українська літературна мова на Буковині

квестія

Кве́стія, кве́стия. Проблемне питання, справа, яка потребує обговорення й розв’язання. Найважливішою задачею парляменту є квестія буджетова і питане про визиск праці рільника з сторони великого капіталу (Б., 1907, 75, 1); Оптимістом заявив себе барон Бек в палаті панів і то зглядом національної квестїї в Австрії. Здаєть ся йому, що ситуація політична тепер, більш як коли- небудь вперед, надасть ся до веселого погляду на національне питанє (Б., 1907, 82, 1); Принципіяльний опір монарха і австрийских міродатних чинників против роздвоюваня армиї спонукав угорских політиків лишити в завішеню війскову квестию і нараз домагати ся тільки самостійного картелевого банку (Б., 1909, 89, 1);

/ мн. Питання, стосунки. Без виробленого світогляду не може людина з'орієнтувати ся у всіляких не лише теоретичних, але і практичних квестіях і обставинах і в дійсности ніколи не буде свідомою свого становища серед людий і природи і своїх цілий (Кузеля, 1910, 6)

// пол. kwestia — проблема, питання.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квестія — Кве́стія: — питання [45;XIX] Уваги над пастирським посланієм митрополита А. Шептицького „О квестії соціальній [XIX] — питання, проблема [46-1;46-2;48;49;IV] — питання, справа [42] Словник з творів Івана Франка
  2. квестія — кве́стія іменник жіночого роду питання діал. Орфографічний словник української мови
  3. квестія — г., проблема, питання. Словник синонімів Караванського
  4. квестія — -ї, ж., зах. Проблема; питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квестія — Запит, питання Словник чужослів Павло Штепа
  6. квестія — КВЕ́СТІЯ, ї, ж. 1. Проблема; питання. Боячись наразитися на Ваш гнів, я не буду дальше розмазувати сеї квестії (І. Франко); Але донедавна була хоть [хоча б] одна партія межи поляками... Словник української мови у 20 томах
  7. квестія — кве́стія питання (ср, ст): Во́йна – це тільки квестія часу (Авторка); Ціла квестія оберталася довкола Свєнціцької, що вже була засуджена (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. квестія — Питання, страта Словник застарілих та маловживаних слів
  9. квестія — ПИТА́ННЯ яке, про кого-що (те, що вимагає уваги, обговорення, розв'язання тощо), КВЕ́СТІЯ яка, книжн., ПРОБЛЕ́МА яка, чого (складне). Дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв'язки "Слова" з народнопоетичною творчістю (М. Словник синонімів української мови
  10. квестія — Кве́стія, -тії, -тією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. квестія — КВЕ́СТІЯ, ї, ж., зах. Проблема; питання. Але донедавна була хоть одна партія межи поляками, котра в сій квестії [польсько-руській] висказувалася справедливо (Стеф., III, 1954,106); — Що вам, мамо, сьогодні?— спитав я. — Несу цвіти, то й несу. Чи варто з цього робити квестію? (Коб., III, 1956, 30). Словник української мови в 11 томах