квитатися

КВИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, КВИТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.

Відплачувати, відомщати комусь за що-небудь.

На світанні звичайно ходили [повстанці] “на роботу”. Квиталися з ким або ж за контрибуцію з селян, або ж за пошматовану спину чиюсь (А. Головко);

Олександрі, мабуть, Зайчиків жарт сподобався, бо молодиця без усякого бажання квитатися легенько ущипнула: – Ну, ну, рудуватий! (В. Логвиненко);

– То чого так напосілися квитуватися? – Мусимо обстоювати один одного, щоб з нами обходилися по-людськи (із журн.).