квитатися
КВИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Відплачувати, відомщати комусь за що-небудь.
На світанні звичайно ходили [повстанці] «на роботу». Квиталися з ким або ж за контрибуцію з селян, або ж за пошматовану спину чиюсь (Головко, І, 1957, 76);
Олександрі, мабуть, Зайчиків жарт сподобався, бо молодиця без усякого бажання квитатися легенько ущипнула: — Ну, ну, рудуватий! (Логв., Літа.., 1960, 178).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квитатися — квита́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- квитатися — див. розплачуватися Словник синонімів Вусика
- квитатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. Відплачувати, відомщати комусь за що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квитатися — КВИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, КВИТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм. Відплачувати, відомщати комусь за що-небудь. На світанні звичайно ходили [повстанці] “на роботу”. Квиталися з ким або ж за контрибуцію з селян, або ж за пошматовану спину чиюсь (А. Словник української мови у 20 томах