кволенький

КВО́ЛЕНЬКИЙ, а, е.

Зменш.-пестл. до кво́лий.

– Покійниця була теж кволенька... (Марко Вовчок);

Дитинка народилася маленька й кволенька, не сподівалися, що вона й виживе (Л. Первомайський);

Теплилась надія, та кволенька, така боязка – все труситься: а спізнимось, а інші надійдуть – понаймаються? (А. Головко);

У підсліпуватому вікні щось майнуло біле, ніби звідти, з середини хати, мертву пустку осяяло кволеньке світло життя (А. Михайленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me