1. Словник української мови у 20 томах

кволіти

КВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати кволим (у 1–3 знач.), слабким.

Добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич);

Дзвони й мелодії Великого посту виснажуються, кволіють і ледве рухають крильцями звуків (Ю. Яновський).

2. розм. Те саме, що незду́жати; хворіти, слабувати.

Буде спати – не плакати, буде рости – не боліти, на серденько не кволіти (Сл. Б. Грінченка);

Воно й те сказати: з якої речі було йому боліти та кволіти? Тяжкої праці він не зазнав; журба верхи на йому [ньому] не їздила (О. Кониський);

Солоха довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кволіти — кволі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кволіти — Слабнути, хиріти; (хорувати) нездужати, слабувати, хворіти. Словник синонімів Караванського
  3. кволіти — див. хворіти; хиріти Словник синонімів Вусика
  4. кволіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати кволим (у 1-3 знач.), слабим. 2》 розм. Те саме, що нездужати; хворіти, слабувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кволіти — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  6. кволіти — КВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати кволим (у 1-3 знач.), слабим. Добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 391); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. кволіти — Кволіти, -лію, -єш гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. н. п. Словник української мови Грінченка