кволіти
КВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати кволим (у 1–3 знач.), слабким.
Добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич);
Дзвони й мелодії Великого посту виснажуються, кволіють і ледве рухають крильцями звуків (Ю. Яновський).
2. розм. Те саме, що незду́жати; хворіти, слабувати.
Буде спати – не плакати, буде рости – не боліти, на серденько не кволіти (Сл. Б. Грінченка);
Воно й те сказати: з якої речі було йому боліти та кволіти? Тяжкої праці він не зазнав; журба верхи на йому [ньому] не їздила (О. Кониський);
Солоха довго-довго кволіла, боліла, та таки вичуняла (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кволіти — кволі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кволіти — Слабнути, хиріти; (хорувати) нездужати, слабувати, хворіти. Словник синонімів Караванського
- кволіти — див. хворіти; хиріти Словник синонімів Вусика
- кволіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати кволим (у 1-3 знач.), слабим. 2》 розм. Те саме, що нездужати; хворіти, слабувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кволіти — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
- кволіти — КВОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати кволим (у 1-3 знач.), слабим. Добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 391); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- кволіти — Кволіти, -лію, -єш гл. Хворать, хирѣть, болѣть. Буде спати — не плакати, буде рости — не боліти, на серденько не кволіти. н. п. Словник української мови Грінченка