квочка
КВО́ЧКА, и, ж.
1. Курка, що висиджує або водить курчат.
Надворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (М. Коцюбинський);
Я не раз видавався їй каченям, якого, на подив собі, висиділа простодушна квочка замість сподіваних курчат (Б. Антоненко-Давидович);
– Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (М. Томчаній);
* Образно. Одне може сьогодні Леся сказати про себе: не була ніколи затурканою, обмеженою квочкою (Ірина Вільде);
* У порівн. Стара, мов та квочка, ходила сюди й туди (І. Франко).
2. астр. (з великої літери). Народна назва сузір'я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір'я Плеяд.
Микола не міг одірвати очей від неба, водив очима за зірками, придивлявсь до густої Квочки, до Воза, до Волосожара (І. Нечуй-Левицький);
Між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася вже Квочка (С. Васильченко).
Сади́ти / посади́ти кво́чку див. сади́ти.
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) кво́чка в обича́йці, зі сл. сидіти – самотньо, ізольовано від інших.
– Йди до світлиці та побалакай з нами, – почала говорити Соломія, – зачиниться, замкнеться отут в хатині та й сидить, мов квочка в обичайці (І. Нечуй-Левицький);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) кво́чка на я́йцях, зі сл. сидіти – невідступно, старанно, дбайливо.
– Козак не на те, щоб возитися з бабами. Ти б сховала їх [синів] собі під спідницю та й сиділа на них, як квочка на яйцях! (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- квочка — кво́чка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири кво́чки Орфографічний словник української мови
- квочка — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- квочка — [квочка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. -очкие/ -очки, -очок дв'і квочкие Орфоепічний словник української мови
- квочка — -и, ж. 1》 Курка, що висиджує або водить курчат. 2》 астр. Народна назва сузір'я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір'я Плеяд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квочка — квочка: ◊ сиді́ти як квочка на я́йцях → сидіти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квочка — Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами. Про жінку, яка піклується про дітей. Приповідки або українсько-народня філософія
- квочка — КВО́ЧКА (курка, що висиджує або водить курчат), КВОКТУ́ХА розм. За погрібничком ходила квочка з курчатами, і було чути, як вона стиха поквоктує, гребеться в землі і шарудить соломою (Григорій Тютюнник). Словник синонімів української мови
- квочка — Кво́чка, -чки, -чці; кво́чки́, кво́чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квочка — КВО́ЧКА, и, ж. 1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Словник української мови в 11 томах
- квочка — Кво́чка, -ки ж. 1) Насѣдка. А з курчатами квочка... кублилась у моркві. Левиц. І. 28. 2) Созвѣздіе плеяды. Мнж. 148. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі... Чуб. I. 14. 3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ пиш. Ив. 37. ум. кво́чечка. Словник української мови Грінченка